Добрими намірами вимощена дорога до пекла. Як часто у вас ставалося так, що хороші справи призводили до чогось поганого? Відчуття дуже неприємне, особливо коли проблеми розростаються до міжгалактичних масштабів. І саме в такій ситуації опинилася Керол Денверс.

Якщо ви зайшли сюди і не розумієте, хто це, де це, як це, ось за цим посиланням ми розповіли про події першого фільму «Капітана Марвел». Заодно й згадали про двох інших протагоністок, якщо у вас не було часу чи змоги подивитися серіали «ВандаВіжн» і «Міз Марвел». Адже Ніа Дакоста, режисерка фільму, вирішила не розтягувати хронометраж свого творіння (всього 105 хвилин, що є найкоротшим фільмом кіновсесвіту), тож хто не бачив кількох попередніх робіт Marvel, міг би бути трошки розгубленим.

Отож, нас переносять на випадкову планету в космосі, де антагоністка Дар-Бенн (Заві Ештон) разом зі своїми поплічниками дістає з-під землі якогось ідола. Всередині нього знаходиться браслет, здається, схожу річ ми вже бачили саме в серіалі «Міз Марвел» про пакистанську школярку Камалу Хан, що отримала суперсили, які їй треба вгамувати та навчитись керувати ними.

З його допомогою Дар-Бенн влаштовує експеримент, результати якого відгукуються по всій галактиці. Перевірити, що ж то за сплеск енергії відправляється Керол Денверс, яка саме була неподалік.

Знайшовши місце дисбалансу, вона не придумала нічого кращого, як доторкнутися до нього. Паралельно з цим схожої аномалії торкається Моніка Рамбо. І понеслося.

Після величезної кількості динамічних і доволі кумедних, сцен, які безперервно змінюються, в одному місці збираються титульні Марвели —  Керол Денверс (Брі Ларсон), Моніка Рамбо (Тейона Перріс) і Камала Хан (Іман Веллані). Капітан Марвел боїться зустрічі з Монікою, та, у свою чергу, ніяковіє від бурі емоцій до Керол. Ну а Міз Марвел просто в дикому захваті від того, що відбувається — її кумир, Капітан Марвел, стоїть поруч з нею — так і хочеться доторкнутися!

Щоби уникнути всіх подій початку фільму, було прийнято рішення об’єднатися, допоки не вийде «розплутати» сили супергероїнь. І паралельно зупинити Дар-Бенн, адже вона починає рвати галактику на шмаття.

Фільм тримається наміченої кривої та починає розставляти все на свої місця. От, наприклад, Дар-Бенн. Сюжет робить відступ, щоби пояснити чому вона за це все взялася і чому обирає ті чи інші планети своїми цілями. Детальніше не розповідатиму — інакше вийде спойлер.

Сама по собі Дар-Бенн доволі прямолінійна. Бачу ціль — перепон не бачу. Вона агресивна й напрочуд злопам’ятна. Навіть коли їй пропонують інший вихід, вона все одно стоїть на своєму та йде до кінця. Яким би він для неї не був.

Натомість Керол страждає від того, що не може допомогти всім, і через це намагається зробити ще більше. Саме це й призвело до того, що вона не повернулася до «племінниці» Моніки. Моніка ж через це відчувала себе зрадженою, адже їй не була потрібна супергероїня — вона просто потребувала своєї «тітки». Особливо тоді, коли її мати померла.

Ну і Камала. Тільки те, що вона поруч з кумиром, робить її неймовірно щасливою. Саме вона стає тим містком між іншими героїнями, що дає їм змогу зібратися купи, почати прогресувати й нарешті давати відсіч опоненту.

Варто сказати, що Іман стала окрасою фільму в плані акторської гри. Не зрозумійте мене неправильно, так, тут є легендарний Семюель Л. Джексон, проте він виконує допоміжну роль. Так, робить це з шиком, але в центрі уваги саме Камала Хан.

Ця паннянка дає фільму свіжого подиху, адже всі ми пам’ятаємо, наскільки беземоційною виглядала Брі Ларсон у першій частині. Повністю позбутися задубіння не вдалося, однак тут актриса має значно більший спектр емоцій. До Тейони у мене питань немає — вона виконала свою роботу на всі сто.

Те саме я можу сказати і про роботу художників спецефектів! Я ні разу за фільм не зловив себе на думці, що тут було кривувато, а тут варто було б перемалювати з нуля. Весь час фільму картинка трималася цілісно та приємно радувала око. Кольорові гами, планети та костюми на них — це все було у гармонії.

Окремо хочу виділити сцени з кошенятами — спостерігати за ними було супервесело. До речі, про цікаві факти зі знімання ми також розповідали — читати ось тут.

Єдиним суб’єктивним мінусом побаченого на екрані стали кілька крупних планів. Їх ціль я розумію, проте їх якість трошки підвела.

У фільм класно було вбудовано багато різних твістів і посилань на комікси й персонажів кіновсесвіту Marvel. А ще тут круто зведена звукова доріжка: спецефекти, музичні сцени та супровід — усе на дуже високому рівні.

Як і сцена після титрів. Вона тут одна, проте варта того, щоби її дочекатися. Я бачив різні думки стосовно неї, мовляв, це спекуляції та спроби врятувати фільм від провалу тощо. Але як її позиціювати — вирішувати вам!

Підбиваючи підсумки написаного, скажу так: це дуже легкий і приємний до перегляду фільм. Тут цілісний сюжет, збалансовані сторони, що протистоять одна одній, і хороші жарти. Дуже багато жартів від яких стає ніяково, автору так точно! Я більше вам скажу: «Марвели» — це той випадок, коли друга частина краща за першу.

Тому якщо ви шукаєте легкий, динамічний і веселий до перегляду фільму, можете сміливо йти на другу частину пригод (не) однієї супергероїні, яка носить ім’я свого всесвіту!